МУГИ́КАТИ, КАЮ, ЄШ,
Муги́кати, каю, єш, гл. Пѣть подъ носъ, мурлыкать. Гуляв собі пренеповинний в саду та арію якусь мугикав стиха. Шевч. 556.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 452.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
МУГИ́РЬ, РЯ́, →← МСТИ́ТИСЯ, МЩУ́СЯ, МСТИ́ШСЯ,